потьмарення розуму

Горкгаймер, Макс (1895, Штутгарт 197Я) - нім. філософ і соціолог. Один із засновників Франкфуртської школи. З роботою Франкфуртського ін-ту соціальних досліджень пов'язаний перший період творчості Г. - формування критичної теорії. Саме як її засновник, Г. мав найбільший вплив на подальший розвиток соціальної філософії у Зх. Європі. Другий період стосується відходу від марксизму і спільної творчої співпраці з Адорно; третій - розробки негативної теології. В перший період Г. ("Традиційна і критична теорія" та ін.) відштовхувався від неомарксистських ідей раннього Лукача і здійснив критику "традиційної теорії", яку уособлювали, зокрема, Вебер і Маннгейм. Призначення філософії - допомогти індивідові вистояти під тиском тотальності, ухилитися від тих форм організації, які нав'язуються авторитарними режимами. Нетотожність між загальним і особливим може здійснюватися насамперед в критичній теорії, що прориває "універсальний зв'язок засліплення". Традиційна ж теорія є виразом історично зумовленого "капіталістичного відчуження", яке у теорії пізнання (ідеології цього відчуження) постає як розрив суб'єкта і об'єкта, тоді як реально суспільство являє собою їхню тотожність. Г. висуває наступні вимоги критичної теорії: а) усвідомлення обмеженості будь-якої спеціалізованої діяльності, в тому числі пізнавальної; б) дослідження - як предмет соціальних наук - всієї системи взаємовідносин суспільства і природи, що охоплюється поняттям "праксис"; в) тлумачення суб'єкта пізнання не як відокремленого індивіда, а як суспільної людини, для якої предмет пізнання вже не є чимось зовнішнім (об'єктивним), а продуктом його діяльності. У другий період творчості ("Потьмарення розуму" та ін.) Г. розчаровується у пролетаріаті як носієві "критично-революційних можливостей" і покладає свої надії на "критично-мислячу інтелігенцію". У цей час Г. знаходиться під впливом ідей Шопенгауера і Ніциіе В. ід аналізу позаекономічних, метафізичних структур влади він переходить до пошуку шляхів подолання інструментального мислення, яке панує в індустріальному суспільстві й виразною ознакою чого є домінанта "тотожності". Остання є характерною рисою усієї західної культури - від міфології до сучасної культурної індустрії. Виявом неминучих тенденцій до авторитаризму і тоталітаризму Г. вважав нацизм і комунізм. На зміну автоматизмові мислення мають прийти філософське мислення, що є нонконформістським стосовно будь-якої реальності. У третій період творчості ("Примітки з 1950 по 1969 роки та сутінки" та ін.) Г. приходить до переконання, що Абсолют існує, але не пізнається позитивно: він присутній у нашому пристрасному бажанні. Конкретну історичну реальність становлять не народи і класи, а індивіди, які можуть об'єднуватися лише на ґрунті відчуття солідарності.

[br]

Осн. тв.: "Студії про сім'ю та авторитет" (1936); "Традиційна та критична теорія" (1937); "Потьмарення розуму. Критика індустріального розуму" (1947); "Діалектика просвітництва", у співавт. (1948); "Дослідження забобону". В 5 т. (1949 - 1950); "Ностальгія за зовсім Іншим" (1961); "Соціологіка". В 2 т., у співавт. (1962), "Критична теорія". В 2 т. (1968)та ін.

1) відволікання уваги

2) неуважність

3) розвага

4) чвари, розбрат, суперечка, звада

5) плутанина, безладдя

6) збентеження, тривога

7) божевілля, шаленість, затьмарення розуму, розпач, роздратованість

8) насильне розчленування

* * *

1) відволікання ( уваги); розсіяність, розкиданість; дистракція

2) те, що відволікає увагу ( шум)

3) розвага

4) розбрат, чвари; плутанина, безлад

5) сум'яття; тривога; сильне збудження; потьмарення розуму; божевілля, нестяма

1) відхилення від правильного шляху (від істини); помилка

2) помилковий погляд

3) запаморочення

4) аберація, відхилення

* * *

1) відхилення від правильного шляху або істини; омана

2) потьмарення розуму

3) acтp., oпт. аберація; бioл. аберація, відхилення від норми

1) відхилення від правильного шляху або істини; омана

2) потьмарення розуму

3) acтp., oпт. аберація; бioл. аберація, відхилення від норми

1) відволікання ( уваги); розсіяність, розкиданість; дистракція

2) те, що відволікає увагу ( шум)

3) розвага

4) розбрат, чвари; плутанина, безлад

5) сум'яття; тривога; сильне збудження; потьмарення розуму; божевілля, нестяма

потьмарення, затьмарення, притемнення, затемнення, за(па)морочення, заморока, (ослепление) засліплення. -ние сознания - потьмарення свідомости. -ние нашло на кого - замороки на кого впали (напали, спали). Это какое-то -ние ума - це якась розуму заморока.

* * *

1) астр. - міна, затьма, затінення, затемнення, померк (-ку), потьмарення. [Ці недавні померки сонця й місяця не віщують нам нічого доброго (Куліш). Оце у нас, кажуть, швидко буде затінення сонця (Яворн.)]. Происходит -ние солнца - сонце міниться;

2) (ума) затьмарення, потьмарення, запаморочення (розуму), мороки (-ків), замороки, памороки. Словно -ние на меня нашло - наче мороки мене взяли, наче замороки (памороки) на мене упали, наче памороки мені забило.

* * *